Трудова функція працівника віднині визначається угодою сторін, а не спеціальністю або кваліфікацією.

Знято обмеження на тривалість строкових договорів (раніше вони могли укладатись до 3 років).

Впровадження контракту, який дозволив встановлювати додаткові підстави звільнення.

Обмежено права трудових колективів, що виникли на хвилі перебудови (наприклад, на обрання керівників).

Тарифні сітки у приватному секторі стали необов’язковими, а розмір зарплати не обмежувався.

Закон УРСР «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки» № 871-XII

Визначено випадки, коли звільнення допускається без погодження з профспілковим комітетом (при звільненні із суміщуваної роботи; звільнення керівників та їх заступників).

Закон України «Про внесення змін і доповнень, що стосуються розгляду індивідуальних трудових спорів, до Кодексу законів про працю Української РСР та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів» № 2134

У приватному секторі скасовано обмеження на сумісництво (раніше за сумісництвом можна було працювати до 4 годин на день).

Наказ Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» № 43

Закон України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю України» № 263/95-ВР

У статутах підприємств з іноземними інвестиціями дозволялось визначати особливості праці (наприклад, впровадження контрактної форми найму).

Тривалість відпустки за ненормований робочий день зменшено з 12 робочих днів до 7.

Закон України «Про відпустки» від № 504/96-ВР

Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»
№ 137/98-ВР

Дозволено звільняти організаторів страйків без дотримання гарантій для членів профкому.

Закон України про внесення змін до Закону України «Про охорону праці» № 229-IV

Скасовано норму про сплату роботодавцем штрафу за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання, які сталися на виробництві з його вини.

Закон України «Про зайнятість населення» № 5067-VI

Зменшено штрафи за відмову в прийомі на роботу вразливих категорій громадян за квотою й за неподання звітності про заплановане вивільнення.

Запроваджено стажування для молоді, за яке роботодавці могли не платити.

Легалізовано позикову працю (аутсорсинг) на ліберальних умовах. За порушення вимог закону відповідальність несе лише агенція, але не підприємство-користувач.

Виключено право державної служби зайнятості вносити пропозиції до місцевих державних адміністрацій і рад про зупинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про вивільнення працівників.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» № 5462-VI

Дозволено звільняти посадових осіб без наведення підстав шляхом припинення їх повноважень (за умови виплати 6-місячної вихідної допомоги).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» № 1255-VII

Скасовано норму, яка передбачала необхідність реєстрації трудового договору з фізичною особою-роботодавцем в органах державної служби зайнятості.

Наказ Міністерства соціальної політики України «Про внесення змін до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08 червня 2001 року № 260» № 660

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII

Оплату праці в бюджетному секторі відв’язано від мінімальної зарплати. Оклади певних працівників можуть бути нижчі за мінімальну заробітну плату.

Надано нове визначення мінімальної заробітної плати. Раніше закон передбачав, що:
а) мінімальна зарплата встановлюється за просту, некваліфіковану працю;
б) до мінімальної зарплати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Скасовано 122 нормативно-правові акти у сфері охорони праці та пожежної безпеки.

Скасовано Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці. Інспекторам праці стало важче зупиняти в судовому порядку небезпечні виробництва.

Розпорядження КМУ «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади» № 166-р та розпорядження «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади» № 169-р

Позапланові перевірки Держпраці проводяться лише у винятковому випадку, погодженому з компетентними органами (за винятком перевірок, що стосуються виявлення неоформлених трудових відносин). Скасовано невиїзні інспектування.

Постанова КМУ «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» № 823

Зменшено розміри штрафів за недотримання трудового законодавства. До юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку І-ІІІ груп, застосовується попередження, якщо неоформлення трудових відносин допущено вперше.

Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» № 378-IX

Знято обмеження на тривалість відпустки без збереження зарплати за згодою сторін на період карантину.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX

Із визначення трудового договору виключено таку ознаку, як обов’язок працівника виконувати роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX

З власника знято обов’язок забезпечити охорону праці при дистанційній праці. Віднині не застосовується положення, за змістом якого роботодавець разом із профспілкою мав перевіряти, чи забезпечений надомний працівник
усім необхідним для роботи вдома.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» № 1213-IX

З роботодавця знято обов’язок із ведення і збереження трудових книжок. Скасовано відповідальність власника у вигляді компенсації за затримку трудової книжки.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» № 1217-IX

Передбачається надання компаніям-резидентам «Дія Сіті» права укладати, окрім трудових контрактів, гіг-контракти. Цим контрактом можуть безпосередньо регулюватися деякі умови праці (робочий час, час відпочинку, охорона праці). Гіг-контракти можуть бути розірвані роботодавцем без причини.

Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 1667-IX

Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» № 2213-III

Виключено ст. 49-3 КЗпП, яка гарантувала збереження середньої зарплати на час пошуку роботи протягом двох місяців. Замість цього впроваджувалась допомога по безробіттю, розмір якої був нижчим (не більше 70% від середньої зарплати).

В Україні це відбувалось за такими напрямками:

Неоліберальні реформи звузили повноваження інспекторів щодо призначення перевірок та заходів реагування. Ухвалений 2007 року Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 передбачає, що позапланова перевірка Державної служби України з питань праці на підставі скарги фізичної особи про порушення її прав з боку підприємства призначається лише за погодженням профільного міністерства [16]. Через норми, які з’явилися в Законі 2012 року, зупинити небезпечне виробництво Держпраці може лише через суд. З посиланням на Закон № 877 було скасовано 122 підзаконні акти з охорони праці та техногенної безпеки у 2017 році [17]. Наприкінці 2019 року було пом’якшено санкції, передбачені ст. 265 КЗпП, за порушення трудового законодавства. Окрім того, скасовано форму річної звітності про травматизм на виробництві. Це перешкоджає аналізу ситуації з безпекою праці на виробництві [18];

З моменту проголошення незалежності регулювання соціально-трудових відносин зазнало значних змін. Але вони не усунули проблем низької оплати праці, високого травматизму й неефективності захисту прав та неформальної зайнятості. Ба більше, є підстави вважати, що державні рішення підсилили ці негативні явища й зробили працівників ще безправнішими.

Втілення курсу на побудову ринкової економіки супроводжувалось послабленням правових гарантій, передбачених трудовим законодавством, а головне — руйнацією системи контролю за його застосуванням. Попри певні точкові зміни, все йшло до дерегуляції у сфері соціально-трудових відносин в інтересах бізнесу й неоліберальної держави. З’ясуємо, як це позначилось на становищі трудящих.

Звуження сфери дії трудового законодавства

Зміни у сфері нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю

У 1990-х роках система всеохопного державного контролю за охороною праці зникла. Ухвалено нові правила, що відповідали умовам ринкової економіки. Втім, і вони були замінені на ліберальніші. Спочатку інспектори Державного комітету України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) мали такі повноваження:

Якщо вже дотримуватися міжнародних трендів, то починати слід з іншого. Слушними є думки вчених, які називають низьким рівень контролю за дотриманням трудового законодавства [24]. Д. О. Новіков стверджує, що законодавство й так не запобігає прекаризації, а плани щодо його лібералізації створюють загрозу євроінтеграції України [25].

Куди ж рухатиметься законодавець? Дерегуляційний вектор адвокатував Міхеіл Саакашвілі, який очолив в Україні Офіс простих рішень, а раніше був відповідальним за примітивізацію трудового законодавства в Грузії. «30 років української незалежності ніхто не додумався не лише його спростити, а навпаки — все більше ускладнювали його для бізнесу й все більше бюрократизували Трудовий кодекс 1971 року», – вважає він, і Президент України, вочевидь, цю думку поділяє [22]. Однак, як свідчить рейтинг Global Competitiveness Index, регулювання найму й звільнення в Україні більш сприятливе для бізнесу, ніж у більшості країн ЄС [23].

Розміри одноразової страхової виплати в разі нещасного випадку або смерті на виробництві тепер прив’язані до прожиткового мінімуму, а не залежать від заробітку потерпілого [19]. Цей крок був суперечливим: такий «зрівняльний» підхід знеохочував отримувати «білу» зарплату. Нашкодило детінізації й ухвалення наказу Мінфіну від 15.12.2020 р. про поквартальну звітність з ЄСВ [20]. Це завадило працівникам оперативно перевірити в реєстрі застрахованих осіб факт сплати за них ЄСВ роботодавцем. Зниження податків не привело до детінізації, але викликало сумнів у здатності держави забезпечувати соціальну справедливість [21].

Поступово урізалися виплати матерям, які перебували у відпустці з догляду за дітьми до досягнення ними 3 років, поки їх не скасували повністю в березні 2014 року. «Оптимізація» витрат із фондів соціального страхування відбувалася паралельно зі зниженням податкового навантаження на бізнес.

Яскравим прикладом є виключення 2003 року з КЗпП статті 254, яка гарантувала робітникам право на забезпечення з державного соцстрахування навіть у разі несплати підприємством внесків. За сучасними канонами, працівники самостійно несуть ризики внаслідок недобросовісності роботодавців.

Зміни у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування

Зміни до законодавства про працю

Дерегуляція стандартного трудового договору

Ще в 1991 році зі ст. 21 КЗпП вилучено положення про те, що за трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою. Тепер трудова функція визначається угодою, а це розширює можливості роботодавця гнучкіше встановлювати коло обов’язків працівників. 2020 року з визначення трудового договору виключено обов’язок працівника дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку. Це зблизило правове регулювання виконання роботи за трудовим договором та за цивільно-правовим [5];

Кризове становище соціально-трудової сфери ставить питання про те, як рухатися далі: шляхом збільшення обсягу норм, які в інтересах трудящих не завжди працюють, або ж шляхом скасування масиву правил заради процвітання бізнесу? Одним із ключових орієнтирів виступає закордонний досвід. Проте він доволі різний:

Черговий етап дерегуляції трудових відносин може розпочатися з ухваленням у другому читанні проєкту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин № 5388. 21 вересня 2021 року цей законопроєкт уряду ухвалили в першому читанні. Згідно з ним, звільнення членів профспілок більше не погоджується з профкомом, підстави для позанормових робіт і дострокового розірвання строкового трудового договору можуть визначатися в індивідуальному трудовому договорі, а затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку стає необов’язковим. Ця реформа може перевершити всі попередні зусилля з послаблення контролю на ринку праці. Наслідком стане ще більша свобода роботодавців, які користуватимуться нею виключно у власних інтересах.

Соціально-трудова сфера сьогодні зазнала обмеженого впливу неоліберальних ідей. На окремих прикладах дерегуляції видно, що вона не принесла користі. Намагаючись знизити тиск на бізнес, держава, врешті-решт, сама стикалася з негативними наслідками виробничого травматизму або неформальної зайнятості. Атипові форми зайнятості не привели до детінізації, а знищили захищені робочі місця там, де вони існували (зокрема, в бюджетному секторі). Позитивом є те, що основні гарантії в питанні робочого часу й захисту від звільнення досі діють. Але через самоусунення держави цінність збережених трудових прав стрімко падає.

Слід сказати, що чинний КЗпП має безспірні переваги: по-перше, він простий для розуміння й враховує основні міжнародно-правові стандарти, а, по-друге, напрацьована судова практика сприяє правильному розумінню й застосуванню законодавства в ринкових умовах. За умови запозичення досвіду країн ЄС у сфері соціального діалогу й державного контролю норми КЗпП можуть зробити соціально-трудову сферу стабільною.

Найбільшої уваги потребують такі трансформації:

Чимало роботодавців спонукали працівників перевестися на неповний робочий день або укласти строковий трудовий договір

обмеження повноважень держави у сфері нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства, послаблення відповідальності роботодавців (позбавлення інспекторів праці права в позасудовому порядку зупиняти виробництво, зниження штрафів або їх скасування);

спрощене застосування нестандартних трудових договорів (строкових трудових договорів, контрактів, позикової праці, договорів про дистанційну роботу) і режимів роботи (ненормований робочий день, неповний робочий час, сумісництво);

Було скасовано
122 підзаконні акти з охорони праці та техногенної безпеки у 2017 році

Законодавство й так не запобігає прекаризації, а плани щодо його лібералізації створюють загрозу євроінтеграції України

[21] З 2016 року ліквідовано підвищені ставки ЄСВ для виробництв з високим класом професійного ризику. Власники небезпечних виробництв отримали зниження податкового тягаря, тоді як для їхніх працівників цей тягар збільшився. У 2014 році було скасовано пільгове оподаткування заробітної плати шахтарів (не більше 10%).

[22] Реформи потрібні не заради самих реформ, а для полегшення життя громадян і бізнесу – Президент на засіданні Національної ради реформ. Офіс Президента України. 2021. URL: https://tinyurl.com/evxdscmb

[24] Кисельова О. І. Співвідношення міжнародного, державного і договірного регулювання трудових відносин: дис. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.05. Київ, 2017. 456 с. С. 24

[25] Новіков Д. О. Законопроєкт «Про працю» (№ 2708): подальша прекаризація українських робітників та вплив на виконання україною умов Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди «ПРАВО». Випуск 31, 2020 р. С. 66-73

[23] Дудін В. Поза конкуренцією, які соціально-економічні провали України показує GCI? Соціальний рух. 2018. URL: https://rev.org.ua/poza-konkurenciyeyu-yaki-socialno-ekonomichni-provali-ukra%D1%97ni-demonstruye-gci/

[1] Указ ПВР УРСР «Про внесення до Кодексу законів про працю Української РСР змін і доповнень, пов'язаних з перебудовою управління економікою» №5938-XI від 27.05.1988 р.

[2] Постанова Ради Міністрів СРСР «Про роботу за сумісництвом» № 1111 від 22.09.1988 р.

[3] Орієнтиром виступали норми конвенцій Міжнародної організації праці, Європейської соціальної хартії та Конвенції про основоположні права й свободи людини та громадянина.

[4] Свідрак А. Аутстафінг та аутсорсинг як нові форми використання персоналу. Вісник. Офіційно про податки. 2017. URL: https://tinyurl.com/3nh5fmy7

[5] Сімутіна Я. Дистанційна праця в умовах карантину: спроба правового врегулювання. Судово-юридична газета. 2020. URL: https://sud.ua/ru/news/blog/166599-distantsiyna-pratsya-v-umovakh-karantinu-sproba-pravovogo-vregulyuvannya

[6] Див. п.15 Постанови ЦК КПРС, РМ СРСР, ВЦРПС «Про посилення роботи з реалізації активної соціальної політики і підвищення ролі Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань» від 17.07.1987 р. № 825.

[7] Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30.10.1987 № 4841-XI було внесено зміни до ст. 56 КЗпП.

[8] Кузнецова Л.В. Особливості виникнення та розвитку основних інститутів трудового права України (XVIII – початок XXI століття): дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. Дніпро, 2017. 273 с. С.189.

[9] Див. Постанову Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов і роз'яснень Держкомпраці і ВЦРПС з питань преміювання працівників виробничих галузей народного господарства» № 299/П-5 від 17.05.88.

[10] Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оплату праці», держава встановлює умови й розміри оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

[11] Так, у відповідності до п. 1 постанови КМУ «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» від 19.05.1999 р. № 859, максимальний розмір премії керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, не міг перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства. Згідно з нинішньою редакцією постанови, премія за рік може сягати 24 місячних посадових окладів керівника підприємства. На практиці премії можуть досягати захмарних показників. Так, премія за рік, згідно з контрактом членів правління «Укрзалізниці», могла становити 2400% посадового окладу.

[12] Окремої уваги потребує те, що ухвалення нових законів у сфері корпоративних відносин звузило сферу дії трудового права. Зокрема, нові закони дозволили укладати цивільно-правові договори з менеджерами.

[13] Пункти 1.16, 1.18, 1.19 Переліку прав посадових осіб (державних інспекторів) системи Державного комітету України по нагляду за охороною праці, що затв. Головою Держнаглядохоронпраці 12.11.1993 р.

[14] Пункт 4.4 Типового положення про державну інспекцію охорони праці Державного комітету України з нагляду за охороною праці, що затв. наказом Держнаглядохоронпраці № 92 від 19.06.1995 р.

[15] Пункт 2.11 Порядку організації державного нагляду за охороною праці в системі Держнаглядохоронпраці, що затв. Наказом Держнаглядохоронпраці № 82 від 31.05.1995 р.

[16] Вказане суперечить нормі ч. 2 ст. 3 Конвенції МОП № 81 1947 р. про інспекцію праці в промисловості й торгівлі («Будь-які інші обов'язки, які можуть бути покладені на інспекторів праці, не повинні заважати їм ефективно виконувати їхні основні обов'язки…»).

[17] У тому ж році на догоду бізнесу розпорядженням КМУ № 166-р скасовано безліч актів в сфері охорони праці як такі, що втратили актуальність. Цікаво, що під завісою боротьби із застарілим регулюванням уряд скасував два власних нормативних акти 2016 року. Внаслідок «регуляторної гільйотини» утворились правові прогалини.

[18] Профспілки проти скасування форми № 7-тнв. ЛІГА. 2019. URL: https://hrliga.com/index.php?module=news&op=view&id=21108

[20] Звіт по ЄСВ за найманих працівників подаватиметься раз на квартал. Головне управління ДПС у Львівській області. 2021. URL: https://lv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/447455.html

[19] Раніше виплачувалась одноразова допомога в розмірі не менше за 5-річну заробітну плату потерпілого, а тепер виплачується допомога в розмірі 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Примітки:

1

ухвалення законів у сфері корпоративних відносин («Про акціонерні товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») дозволило укладати з посадовцями підприємств цивільні договори замість трудових;

2

закон про стимулювання цифрової економіки дозволив так званим резидентам «Дія Сіті» укладати замість трудових договорів різновид цивільно-правових угод — «гіг-контракти»;

1

накладати штрафи у зв’язку з випадками виробничого травматизму;

2

контролювати правильність витрачання коштів охорони праці підприємств;

3

відстороняти від роботи працівників, незабезпечених необхідним спецодягом і засобами захисту [13];

4

забороняти експлуатацію підприємств, якщо роботи відбуваються без дотримання вимог охорони праці або без отримання дозволу Держнаглядохоронпраці на початок роботи [14]. У разі незаконного відновлення робіт посадовці могли притягнути за це винних осіб до адміністративної відповідальності [15].

1

деякі пострадянські країни (Білорусь, Росія) в нових трудових кодексах зберегли деталізоване регулювання праці, але спростили використання атипових форм зайнятості та урізали повноваження профспілок;

2

країни з найбільш вираженою неоліберальною орієнтацією (Естонія, Грузія) відмовились від кодифікованих актів, замінивши їх украй лаконічними законами;

3

деякі країни зберегли трудові кодекси, ухвалені за соціалістичної доби. Йдеться про такі країни-члени ЄС, як Болгарія (1985) та Польща (1974). У Чехії Трудовий кодекс 1965 року зберігав чинність аж до 2012 року.

Нові власники не були зацікавлені в збереженні великого штату працівників і намагалися мінімізувати витрати на оплату праці. Курс на розширення використання атипової зайнятості відбився на державних пріоритетах ще в 1980-х [6]. 1987 року роботодавців зобов’язали встановлювати неповний робочий час на вимогу вагітних жінок і жінок з дітьми віком до 8 років [7]. Процедура звільнення залишалася жорсткою, тому чимало роботодавців спонукали працівників перевестися на неповний робочий день або укласти строковий трудовий договір. Лібералізація торкнулась і ненормованого робочого дня. Списки посад із таким режимом скасували (зокрема, у сфері медицини) і дозволили визначати їх колективним договором. Приватні роботодавці почали впроваджувати й інші вигідні їм режими роботи. Фахівці визнають, що за радянських часів регламентація робочого часу була жорсткішою, але прозорішою [8]. Ще більше залежними працівників від роботодавців зробило запровадження контрактів у 1991 році, після чого цілі галузі були переведені на контракти з безстрокових трудових відносин. Зокрема, це стосується сфери культури, де з 2017 року замість безстрокових трудових договорів з артистами почали укладатися строкові контракти;

Заохочення використовувати нестандартні форми зайнятості

За радянських часів тарифна система мала централізований характер: на державному рівні ухвалювався Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій, затверджувалися тарифні ставки та схеми посадових окладів. Преміювання регулювалося централізовано. Вже в 1988 році було скасовано понад 100 підзаконних актів із питань преміювання [9]. Нині форми й системи оплати визначаються підприємствами самостійно або разом з представниками працівників (ст. 97 КЗпП) [10]. Звісно, в таких питаннях превалює воля власника. Єдина тарифна сітка поширюється приблизно на 2,5 млн осіб, що працюють у бюджетній галузі. Після реформи медицини використовувати тарифну сітку стало необов’язково в автономізованих медичних закладах. Відмова від «зрівнялівки» призводить до надмірної індивідуалізації оплати праці. Одні працівники (наприклад, медсестри) мають оклади, нижчі за мінімальну зарплату, а топменеджери державних корпорацій отримують космічні винагороди [11];

Зміни в оплаті праці

Зокрема, питання сумісництва та відряджень врегульовані лише для підприємств бюджетного сектору. Отже, приватні власники користуються ширшою свободою у регулюванні трудових відносин [12].

Hепоширення певних вимог на приватних роботодавців

Дерегуляція у сфері соціально-трудових відносин  — це процес усунення певних правових норм з метою розширити свободу роботодавців або мінімізувати їх витрати.

ліквідація пільг, що надавались за кошт бюджету й фондів соцстрахування (скасування оплати часу перебування у відпустці по догляду за дитиною й дотацій на створення / збереження робочих місць для вразливих категорій працівників).

децентралізація регулювання (скасування тарифної сітки для оплати праці в приватному секторі, регулювання певних питань статутами підприємств з іноземними інвестиціями);

послаблення ролі професійних спілок (позбавлення їх права накладати штрафи, інспектувати умови праці надомників, погоджувати прийняття на роботу неповнолітніх і зниження їхнього впливу на процес звільнення членів профспілки);

скасування нормативно-правових актів у сфері охорони праці щодо безпеки виробничих процесів (скасування актів у сферах промислової та пожежної безпеки);

зменшення обсягу зобов’язань роботодавців перед працівниками (скасування обов’язку зберігати заробіток скороченим працівникам на період пошуку роботи, зняття відповідальності за охорону праці на дистанційних робочих місцях, зменшення тривалості відпустки за ненормований робочий день);

спрощення звільнення (розширення самостійності власника під час скорочення працівників, послаблення гарантій поновлення на роботі при недотриманні процедури звільнення);

З проголошенням демократизації й незалежності окремі захисні положення КЗпП були посилені ухваленням Конституції України та приведенням законодавства у відповідність з міжнародними стандартами [3]. Ці реформи мали прогресивний зміст і стосувалися утвердження антидискримінаційних начал, захисту вразливих категорій осіб, зміцненню свободи об'єднань. Але пріоритетна задача привести КЗпП та підзаконні акти до реалій ринкової економіки викликала спрощення правил та привела до гнучкості регулювання. Це дозволило зекономити витрати окремим підприємцям, але спричинило негативні соціальні наслідки (погіршення охорони праці, підвищення ризику втрати роботи).

Виключення найбільш жорстких норм трудового права розпочалось до 1991 року. Зміни в бік більшої гнучкості відбулися ще в 1986 році, тобто задовго до незалежності України. Радикальним кроком із лібералізації КЗпП стало ухвалення законодавчих змін 1988 року [1]. По-перше, було скасовано норми статей 43 і 234 КЗпП, які дозволяли поновити на роботі звільненого без запитування згоди профспілки працівника. По-друге, відповідно до змін до ст. 27 КЗпП, максимальний строк випробування під час прийняття на роботу збільшено до 3 місяців, а в разі погодження з профкомом його можна подовжити аж до 6 місяців. По-третє, КЗпП доповнено главою ІІІ-А. Норми про погодження черговості скорочень між адміністрацією, профспілкою й радою трудового колективу вже не діяли. У тому ж році було знято деякі обмеження на сумісництво: дозволялося працювати на двох підприємствах без згоди основного роботодавця [2]. Це відповідало принципу свободи праці, але водночас нормалізувало ситуацію, за якої працівникам доводиться працювати більше.

Певною мірою реформатори наслідували західний досвід, але іноді вони навіть йшли далі (прикладом є запровадження контрактів, які дозволяють встановлювати додаткові підстави їх припинення). Деякі із закріплених на рівні законів прогресивних положень так і не були втілені через відсутність підзаконних актів. Наприклад, вимоги ліцензування посередників під час працевлаштуванні досі не діють, тому агенціям-посередникам не загрожують штрафи [4].

Виключення найбільш
жорстких норм трудового права розпочалось до 1991 року

Автор: Віталій Дудін

Головна ілюстрація: Ганна Іваненко

Верстка: Ліза Сєвєріна

«30 років реформ в Україні».

Стаття підготовлена за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН в рамках спецпроєкту